Розвиток навичок самоаналізу

Наведемо розроблені нами експериментальні уявні ситуації, які педагог може запропонувати вихованцям з метою розвитку навичок самоаналізу.

   Вправа 1.

   Уявіть собі, що ви письменник і хочете написати оповідання, в основу якого покладено вашу біографію. Напишіть таке оповідання.

   Після того, як учні закінчать роботу і хтось (тільки за власним бажанням) прочитає свою розповідь, дається наступне завдання: відповісти письмово у “Творчому щоденнику” на ряд запитань.

   Які привабливі риси виявилися у вашого літературного героя?

   Які виявилися негативні риси?

   Які якості допомогли вашому персонажеві досягти успіху у житті?

   Які якості заважали йому досягти успіхів?

   Як змінювався ваш герой протягом життя?

   Чи допомогла вам розповідь краще пізнати себе? В чому саме?

   Після цього бажаючі обмінюються думками з приводу відповідей на запитання.

   Вправа 2.

   Уявіть себе вашим кращим другом і напишіть від його імені ваш психологічний портрет. Дайте відповіді на такі питання.

   Чому я дружу саме з ним?

   Які його риси мені подобаються?

   Чи можу я чомусь навчитися у свого друга?

   Які його риси мені не подобаються?

   Що я можу зробити, аби мій друг став кращим?

   Що мій друг може зробити, аби я став кращим?

   У якому напрямку розвивається характер мого друга?

   Що найбільше впливає на мого друга?

   Що заважає розвитку кращих рис особистості мого друга?

   Далі йде обмін думками (за бажанням).

   Вправа 3.

   Уявіть себе вашим знайомим, який ставиться до вас досить недоброзичливо. Напишіть ваш психологічний портрет його очима, висвітливши серед інших такі питання.

   Як можна визначити мої почуття до нього? Чому?

   Що мені в ньому не подобається?

   Якщо бути об'єктивним, що можна знайти в ньому позитивного?

   Що я можу зробити, аби змінити наші стосунки на краще?

   Що я міг би порадити йому, аби він став подобатися мені більше?

   Вправа 4.

   Уявіть себе вашою матір'ю або батьком. Створіть ваш психологічний портрет її (його) очима. Дайте серед інших відповідь на такі питання.

   Якою я мріяла (мріяв) бачити мою дитину, коли вона ще була зовсім маленькою?

   Чи виправдала вона мої сподівання?

   Які надії я покладаю на неї зараз?

   Які риси переважають у характері моєї дочки (сина)?

   Що мені в ній (ньому) найбільше подобається?

   Що мені найбільше не подобається?

   Чи докладає вона (він) зусиль, аби стати кращою?

   Що я вже зробила (зробив), аби вона стала кращою?

   Яких я припустилася (припустився) помилок?

   Що я можу зробити, аби вона (він) стала кращою?

   Як вона (він) бачить своє майбутнє?

   Як вона (він) оцінює наші стосунки?

   Як складаються її (його) стосунки з товаришами?

   Яка в неї (нього) самооцінка, чи задоволена вона розвитком власної особистості?

   Про що вона (він) мріє, як бачить своє майбутнє?

   Чи планує вона (він) своє найближче та віддалене майбутнє?

   Після виконання цього завдання учням пропонується відповісти на питання, що нового вони дізналися про себе, подивившись на себе очима своїх батьків.

   Вправа 5.

   Уявіть собі, що ви стали всемогутнім правителем держави. Ви не чарівник і не можете, скажімо, обертати каміння в золото, виконувати будь-які бажання. Ви не можете також змінити потреби людини, але можете проводити будь-які реформи. Напишіть, що б ви зробили. Дайте відповідь, зокрема, на питання.

   Які норми поведінки ви введете для жінок, чоловіків, дітей?

   Який порядок ви встановите в школах?

   Які стосунки будете підтримувати в сім'ї?

   Як будете карати за різні злочини?

   Основи шкільного виховання

   Якого змісту фільми, книги і газети будете заохочувати?

   Як буде організована військова служба?

   Які будуть відносини з іншими державами?

   Яка буде політика щодо інвалідів, пенсіонерів, багатодітних сімей?

   Після цього спробуйте відповісти на питання, що ви побачили в собі нового.

   Вправа 6.

   Уявіть собі, що ви живете у XV столітті. Завдяки якомусь чарівному пристрою ви можете спостерігати себе у сьогоденні. Опишіть ваші враження і дайте відповіді на питання.

   Яку можна дати стислу характеристику цій людині?

   Що найбільше її цікавить?

   Які риси особистості відбивають час, в який живе ця людина?

   Які риси особистості не залежать від часу і обставин?

   Чим відрізняється ця людина від тих, хто проживає у XV столітті?

   Вправа 7.

   Уявіть собі, що ви живете у XXV столітті. Люди живуть набагато досконаліше, ніж у XX. Немає ядерної та екологічної погрози, міждержавних конфліктів. Завдяки високорозвиненій техніці ви можете спостерігати своє життя сьогодні. Опишіть свої враження і дайте відповідь на ті ж запитання, що й у попередній вправі. Напишіть, що ви дізнались про себе нового після виконання двох останніх вправ.

   Ще один прийом допомоги учням у самовихованні — використання психотренінгу для того, аби учні прагнули розвивати у себе такі корисні якості, як уважність, спостережливість, кмітливість, уяву, товариськість, чутливість до власних внутрішніх станів і станів інших людей. Для початку можна використати нескладні психотренінгові вправи, вміщені у літературі. Розглянемо деякі з них.

   Вправи, спрямовані на розвиток психічних процесів.

   Оповідач, що заблукав.

   Учасники сідають в коло. Ведучий визначає тему розмови. Один з учасників починає розвивати її, а потім, йдучи за випадковими асоціаціями, відводить розмову вбік. Він перестрибує з однієї теми на іншу, потім ще одну, намагаючись якомога більше заплутати своє оповідання. Потім оповідач передає слово іншому учасникові. Той, на кого впав вибір, має “розплутати” розмову, тобто коротко пройтись по всіх асоціативних переключеннях свого попередника у зворотному порядку — від кінця до початку. Він повертається до початкової, запропонованої ведучим, теми. Далі він сам “заплутує” розмову, передаючи слово іншому. І так далі.

   Лабіринт.

   Група поділяється на пари. У кожній парі один з учасників за допомогою усних вказівок-команд “заводить” свого партнера в уявний лабіринт, схему якого у вигляді ламаної лінії з прямими кутами він тримає перед собою, але не показує йому. Використовуються команди “прямо”, “праворуч”, “ліворуч”. Потім “ведений” мусить розвернутися на 180 градусів і уявно вийти, повідомляючи про всі свої переміщення. Перший учасник контролює це за схемою. Можна працювати всією групою. Біг асоціацій.

   Ведучий називає два слова, а член групи пов'язує їх асоціаціями. Потім він називає своє слово, а наступний гравець пов'язує його асоціаціями з попереднім словом. Ведучий може зупинити гру і запропонувати комусь відтворити всі асоціації.

   Доміно.

   Кожен учасник має якийсь малюнок, складає розповідь за ним, наступний гравець складає розповідь за цим малюнком, вплітаючи його у попередній сюжет тощо. Потім комусь пропонується відтворити всю розповідь.

   Дивна техніка.

   Гравці діють з уявними предметами, треба здогадатися, які це предмети. Потім треба згадати всі предмети, про які йшла мова протягом гри.

   Перевтілення.

   Треба зобразити річ, розповідаючи про неї, про її турботи, захоплення, минуле і майбутнє, але не називаючи її.

   Робот.

   Учасники поділяються на пари: “робот” і “оператор”. Завдання “оператора” — за допомогою “робота” зібрати якомога більше сірників. Для цього він подає “роботу” команди, а останній мусить їх точно виконувати. У “робота” зав'язані очі.

   Дзеркало.

   Учасники поділяються на пари і стають обличчям один до одного. Один з гравців здійснює уповільнені рухи, а інший точно їх повторює. Один — оригінал, а інший — копія.

   Розвідник.

   Обирається “розвідник”. За командою “Завмерти!” вся група завмирає. Кожен запам'ятовує свою позу, а “розвідник” намагається запам'ятати позу кожного учасника. Потім “розвідник” виходить з кімнати, учасники гри змінюють позу, обстановку чи одяг. Розвідник повинен виявити всі зміни.

   Можна запропонувати дітям самим придумати ігри на розвиток уваги, пам'яті, уявлення, інших психічних процесів. Усі ці вправи звертають увагу учнів на психологічні явища, створюють бажання розвиватися, сприяють включенню дітей у роботу по самовдосконаленню.

   Після цього доцільно використати такий відомий засіб психотренінгу, як аутогенне тренування. Поряд з тим, що учням треба розповісти про мету, можливості і систему аутотренінгу, необхідно запропонувати їм ряд вправ, які підготують їх до подальшої самостійної роботи. Наведемо для прикладу декілька таких підготовчих вправ.

   Фокусування.

   Вправа виконується із заплющеними очима. За командою ведучого учасники зосереджують увагу на чомусь, наприклад: “Рука”, “Кисть”, “Палець” тощо. Ця частина тіла може ставати важчою чи теплішою.

   Гама.

   Треба відчути биття пульсу в одному з пальців, потім в іншому і так далі.

   Цегла.

   Учасникам гри пропонується розташувати долоні одну навпроти іншої паралельно, на невеликій відстані, вертикально і відчути, що між руками знаходиться цегла.

   Контраст.

   З силою стиснути кулак, потім різко розслабити і відчути почуття розслаблення.

   Провідник.

   Учасники гри досягають відчуття важкості і тепла у якійсь частині тіла, потім “переводять” цей “згусток” у іншу частину, наприклад, від долоні до плеча, від стопи до бедра.

   Насос.

   Вправа виконується із заплющеними очима. Учасники зосереджуються на своєму диханні, доки не відчують, як з кожним видихом повільна розм'якшуюча хвиля прокочується по всьому тілу. Потім учасники навчаються керувати розслабленням під час видиху, довільно спрямовуючи його на різні частини тіла. Спочатку вони засвоюють видих “через руку”. Потім можна уявно зачинити отвір у пальцях, руки “накачуються” теплом. Потім таким же чином — ноги, обличчя.

   Гіпноз.

   Учасники розбиваються на пари. Гіпнотизований розслабляється, тримаючи в руці олівець або папір. Гіпнотизер проводить навіювання на розслаблення, доки предмет не впаде на підлогу.

   Чарівна паличка.

   Один учасник сідає у зручну позу, інший підносить “чарівну паличку” до його руки або іншої частини тіла, перший повинен відчути потік розслаблення.

   Експерт.

   Обирають експерта. Учасники розділяються на дві групи. Одні розслабляються, інші звично сидять. Через 30-40 хвилин експерт повинен визначити, хто розслаблявся.

   Термометр.

   Один учасник викликає тепло в одній з своїх рук, інший визначає, в якій саме воно викликане.

   Пульс.

   Уявно прискорити пульс, виміряти, його “до” і “після” прискорення.

   Частковий вихід.

   Спочатку учасники розслаблюються, потім за вказівкою ведучого напружують кулак або руку, інші м'язи повинні залишатися розслабленими.